Батьки, що вивчають рейтинги шкіл у різних британських газетах, можуть здивуватися величезному розриву між різними навчальними закладами з точки зору успіхів у навчанні. На одному кінці списку знаходяться школи, учні яких майже завжди отримують найвищі бали, а на іншому ‒ школи з досить непрезентабельними або навіть неприйнятними показниками.

Великобританія пишається єдиною національною системою освіти, що існує вже багато років і дозволяє порівняти дві окремі школи за однаковими критеріями. Проте рейтингові таблиці, що складаються на основі урядових даних і публікуються у ЗМІ, не показують усієї картини та можуть увести читача в оману. Адже статистика часто ненадійна, і нею легко маніпулювати, коли потрібно щось підтвердити. Про це свідчить і відомий англійський крилатий вислів: «Існує три види брехні: брехня, нахабна брехня і статистика».

У британських школах використовуються найрізноманітніші навчальні програми. І хоча вони не завжди схожі одна на одну, але можуть здаватися однаковими за статистичними показниками в рейтингах. Ще одна аномалія, яка криється в більшості рейтингових таблиць, пов’язана з вимірюванням початкового потенціалу учнів. Деякі школи відбирають учнів за рівнем їхніх інтелектуальних здібностей, а інші ні; але всіх дітей оцінюють за однією шкалою. Це як порівнювати яблука з апельсинами.

У селективних школах кандидатів на зарахування піддають суворому тестуванню та приймають лише тих, хто входить до найкращих 5–10% британських школярів відповідного віку за рівнем здібностей. Звісно, такі школи повинні показувати настільки ж високі академічні результати. Якщо селективна школа знаходиться у верхній частині рейтингу, що ж, того і слід було очікувати, але це не обов’язково означає, що перед нами добра школа.

У неселективних школах під час вступу враховують більш широкий набір факторів. Приймальна комісія намагається з’ясувати, чи поділяє кандидат принципи та цінності навчального закладу, наскільки серйозно налаштована вся сім’я, чи може учень зробити свій внесок у розвиток різнобічної освіти в школі, можливо, у царині спорту, виконавського мистецтва або художньої творчості. Деякі школи спеціалізуються на навчанні дітей із особливими освітніми потребами. Певна річ, за статистикою успішності подібна школа буде поступатися селективній, хоча вона цілком може бути чудовим місцем для отримання освіти.

Один із способів упоратися з цією заковикою – оцінювати внесок школи в розвиток учнів, порівнюючи показники їхньої успішності на момент початку навчання та на момент його закінчення.

Уряд використовує таку систему (відому як «Прогрес 8») для оцінювання якості освіти в державних школах. Система аналізує результати іспитів GCSE (15–16 років), порівнюючи їх із успіхами тих же учнів у 11-річному віці, та показує, яким був прогрес.

Поданий нижче графік дозволяє отримати деяке уявлення про те, як це працює. Виходить, якщо не зациклюватися на конкретних результатах іспитів, а звернути увагу на індивідуальний прогрес у навчанні, можна отримати зовсім іншу відповідь на запитання, яка ж школа є кращою.

Подібна статистика недоступна для приватних шкіл, хоча виконати розрахунки можна самостійно. Наприклад, у коледжі «Вікліфф» це робиться за допомогою програмного забезпечення, наданого незалежним розробником. У підсумку коледж має дуже добрий показник за системою «Прогрес 8», але не займає перші рядки в газетних рейтингах, тому що не практикує селективний набір учнів.

Ще один схожий показник відомий як «додана цінність». Під час розрахунку застосовується приблизно той самий принцип, хоча сама система дещо простіша. Щоб оцінити, скільки «доданої цінності» в освіті створила школа, успіхи кожного учня, які було заздалегідь спрогнозовано, порівнюють із його фінальними досягненнями та визначають середній рівень прогресу в навчальному закладі. Наприклад, за підсумками початкового тестування було зроблено прогноз, що на випускному іспиті учень отримає оцінку «добре» (B). Якщо в дійсності він отримав «відмінно» (А), вважається, що школа створила «додану цінність» у вивченні даного предмета. Бали нараховуються за те, наскільки вищі або нижчі оцінки, ніж очікувалося, отримав кожен учень з кожного предмету. Так оцінюються всі предмети в школі, в результаті виходить загальний бал, а потім його порівнюють з даними з інших шкіл, щоб побачити, наскільки високі результати цього навчального закладу в порівнянні з очікуваними та середньонаціональними показниками.

Такі відомості не публікуються в газетах або рейтингових таблицях, але у шкіл вони є, тому варто звернутися за ними безпосередньо. Будь-який бал вище ніж 0 показує, що школа створила «додану цінність». Ця система достатньо поширена серед приватних шкіл, проте рідко коли застосовується в державних.

Отже, вибираючи британську школу, батькам доведеться обробити велику кількість інформації. Не варто покладатися виключно на рекламні матеріали школи – потрібно подолати «мінне поле» даних, щоб зуміти поставити правильні запитання. Місце у верхніх рядках будь-якого рейтингу ще не гарантує, що перед вами ідеальна школа. Якщо там відбирають лише найталановитіших дітей, такий результат є цілком закономірним. Водночас у представників неселективної школи варто поцікавитися, чи зможуть найбільш здібні учні проявити себе щонайповніше в подібній обстановці.

Про автора